Почалося життя важке...
А був тут у степах боярин Скотен,
той що не піддався хозарам.
Будучи іронцем,
від Іроні помочі просив.
і ті прислали кінноту,
і були хозари відбиті.
Інші воїни руські
лишились під хозарами,
які дійшли до града Київського
і там усілися...
Ті ж русичі, які не воліли
бути під хозарами,
пішли до Скотена.
І так поблизу
отаборилася Русь.
Іронці не чіпали
звичаїв наших,
і рабів не брали,
і так лишили русам
життя руське.
Хозари ж
брали до роботи своєї рабів ,
а дочкам і жонам.
велике зло творили.
А тоді готи-грабіжники
напали на Русь біля Скотена.
А ті взялися за мечі,
і Пращури наші
потягнули на них.
Тут кіннота іронців вступила
і розбила готів.
Розтрощені були готи
і втекли з поля.
Тут бо кров лила борусь,
і земля червона була.
Перунами розтрощила русь
землю готську
і мечами знищила всякого,
а землю їхню, як відаєм,
до своєї приєднала.
А тут і хозари в наш час ратний
взяли нас.
І тут бо руси кинулися
до битви, як леви,
і сказали:«Пропадемо,
якщо Перун про нас не подбає!»
І той їм допоміг :
готи були розбиті,
і хозари перші...
вкусили праху...
вперше були розтрощені.
І Русь зітхнула,
та й спитала в них:
«ТО що, ще будете?»
Хозари ж утікали до Волги,
від Дону й Дінця,
а там, сором маючи,
розбіглися воїни їхні,
покидавши на землю мечі свої,
тікаючи з-перед наших очей
вже вкотре.
Готи змістились ,
відійшовши на північ,
а там зникли,йдучи далі.
Русь же ввійшла до цієї землі,
взятої до руських рук,
утерла руки свої і рекла:
«Прийшла ж милість Божеська!
Хвалімо Дажбога нашого,
і Перуна-златоуса,
які були з нами!»
Ось так уперше
заспівали Славу Богам
на землі чужинській.
І рекла руськолунь:
«Тепер є земля,
і треба немало постаратися,
щоб утворилася земля наша».
А хозари, в бою
дощенту порубані,
шукаючи інших земель,
і навколо Києва, і в Лузі,
боячись руськолуні,
утвердилися на Дону після готів.