Багато ємців пішло з нами,
щоб потрудитися,
і від того стати вільними,
так само,як Пращури.
Велес бо навчив їх
землю орати і зерно сіяти.
Так побоялися ті пращури
огнищанами стати
і бути землетрудичами.
Бо речемо , як се мовиться
в нашій землі,
а не так, як греки,
жадаючи за рахунок
руського язика зростати,
болгар підкорили
і примусити їхню худобу
водити в свої поля злачні.
І вибирали їхніх (князів)
із своїх старійшин,
од роду до роду-
так се правили.
За десяток віків
забули своє єство,
і так роди жили
окремими племенами.
Се називаються ті поляни,
свередзі і деревляни:
тут бо всі руські,
од руськолуні походять.
Окремими є сумь, весь і чудь,
і звідти прийшла
на Русь усобиця.
За другу тисячу літ
підпали розділу
і лишились на самоті,
і почали на чужих
у неволі працювати:
спочатку на готів,
які міцно їх тримали,
а потім – на хозаринів,
як ті з'явилися з каганом...
А той був
приятелем нашим
і спершу були
купцями на Русі.
Спочатку були велеречиві,
а потім стали злі
і русів гнітити стали.
Сказали ті: «Куди підемо від них?
Де життя вільне знайдемо?"
Ми -вовки сірі!
Рука Божеська
од нас одвернеться, якщо
за двадцять і тисяч літ
не зможемо соутворитися до Русі!
А там прийдуть варяги
і заберуть її...
Були вони синами вовків,
Русь же творилась од полуночі,
бо не мала можливості...
в лісах ільмерських
утворитися.
Києву ж дають частину малу,
бо там всілися варяги,
які є хижаками
Повідаємо про Святояра...
та побачимо зримо
образ того боярина, Гордину нашого,
який розбив готів із Скотичем.
А була та славна подія
од приходу слов'янського люду
на Русь
десять сот третього літа,
як нагло грабіжники
напали на нас.
Тоді Святояр був єдиним князем,
якого боруси вибрали
на Руськолуні.
А той взяв руськолунь і борусів,
озброїв їх і пішов на готів
од Воронженця.
Було там десять тем
відібраних боянів
кінних, не піших.
І так напав на них.
Січа була зла і коротка,
і та відшуміла...
до вечора побігли готи.