Сурожу бо святому
бути над нами.
А йдемо куди – знаємо:
на землі Горішні і в Лукомор"я.
Всякий день
звертаємо погляд свій
на Богів, які є світ,
його ж звемо
Перун, Дажбог, Хорс, Яр
та іншими іменами.
Так співаємо славу Богам
і живемо милістю Богів,
допоки й життя.
Це ж залишили Сурож,
там вороги наші,
які у темній ямі повзають
і погрожують нам хворобами,
Маром-Марою і кінцем життя всім.
"Явитися Богові сильному
і бити пітьму мечем-блискавкою.
Хай та здохне,
хай Сурія на нас
і до нас і видно всім.
Перша слава Сурію -Світлодіду ,
що тінь прогоняє злу!"
Із тієї темені ізійшло,
іздибилося зле плем'я дасуво.
А те зле племено
на Пращурів наших
набігло, напало,
І багато людей було забраних
і умертвлених.
А той Ор-старотець казав:
«Ідімо од землі цієї,
де хуніє братів наших убивають.
Бо ті криваві хвостаті звірі
нашу худобу крадуть
і дітей убивають».
То бо той старотець сказав:
«А підемо до іншої землі,
в якій течуть меди і молоко,
і та земля є».
І рушили всі
і троє синів Орієвих :
Кий, Пащек і Горовато,
звідки і три славні
племена виникли.
Сини були хоробрі,
вожді дружинам.
Отак сіли на коней і рушили.
За ними їхали молодші дружини;
йшла худоба – корови,
пов'язані бики, вівці;
їхали діти, старотці
і матері, жінки,
як зморені люди.
І так просувалися
до півдня, до моря,
мечами разячи ворогів,
ішли до Гори великої,
до долини травної,
багатої злаками.
Там і оселився Кий,
що був засновником Києва.
Та то був престол Руський.
Багато крові коштував
той похід слов'янам.
Анти не зважали на зло
і йшли, куди Ор указував.
Бо кров є свята.
А кров наша про те каже,
що ми русичі всі.
Не слухайте ворогів,
які кажуть:
"нема у вас доблесті".
Од отця Орія походимо,
і той час од часу...
народжується серед нас;
так зв"зано це
до самої смерті...
Не забудемо також ільмерців,
які нас охороняли.
Були не окремі,
а з нами злилися
і кров свою дали нам.
Давно були на Русі хозари,
зараз варяги;
ми ж русичі,
аж ніяк не варяги.
Залишимо на суру
молоко наше в травах на ніч,
натовчемо до нього щавлію
й іних трав,
як рекли Пра-старотці,
і даймо цьому суритися.
І пиймо тричі во славу Богів
і п'ятикратно денно.
Бо то є наше старе почитання
Богам повинні потребити,
і треба та буде
зв"язком поміж нами.
Ані Мару, ні Мороку
не сміємо славити.
Ті бо то диви є нашим нещастям.
Наші Дідовє є в Сварзі