Отож, ці язичники (плем"я)
повернулися до півдня
і самих залишили нас.
І так йшли, ведучи худобу:
корів своїх і биків.
І тут побачили багато птахів,
які летіли до нас.
А ті галки і ворони
від їжі летіли –
був покорм великий у степах.
Бо то племена
костобоків налізли
і багато було поранених,
і кров лилася тут,
коли несподівано сікли голови
ворогам своїм,
а ті вороння поїдало.
І там Стрибог
свистів у степах,
а Борей гудів до полуночі,
тривожачи нас.
Тут була січа велика –
язичники і костобоки билися
із злодіями і крадіями
худоби нашої...
І була та боротьба за двісті літ.
І наші родичі відійшли до лісів
і там оселилися.
А за сто літ з'явилися там
готи Германаріха,
озлоблені на нас.
І тут була боротьба велика:
готи були потіснені
і відтручені до Дінця і Дону.
А Германаріх пив вино,
що буде любим братом
з воєводами нашими.
І так все владналося,
почалося нове життя.