І римляни, відаючи,
які ми відважно,
боремося за життя,
не схотіли йти на нас.
Так греки хотіли
поневолили нас біля Хорсуна,
і ми билися
проти рабства нашого.
І була та боротьба
і битва велика тридцять літ;
і ті полишили нас.
А тоді греки пішли
на торжища наші
і казали нам
обміняти корови наші
на масть і срібло,
бо те потрібне жонам і дітям.
І так обмінюємося і досі
А після того греки шукали
як нас послабити,
шукали можливості нас
у неволю взяти.
А тому не послабляймося
і не дамо землі нашої,
як і землі Троянової
не дали ромеям.
І хай не встане Обідоносиця
Дажбожим внукам,
які в яругах
про ворогів дбали,
та й зараз ми не гірші,
ніж отці наші.
Це ж у синє море
скинули з берега готів тих
і отримавши
над ними перемогу,
співали хвалу.
І Мати співала,
тая красная птиця,
яка несла Пращурам
нашим вогонь
для домівок їхніх.
А також жертовницю
доглядаємо ми для того,
щоб одержати силу;
і змогли ворогів порубати-
а ганьбу псячу їм залишити.
То глянь, народе мій,
який ти захищений і родючий,
і не збочив через рани свої,
і не впав донизу,
щоб ми ворогами погонили,
щоб біди позбулись
і життя інакше мали.
Бо ми стали гордими
і не уникали ворогів.
І ще тяжчою буде їхня поразка.
Тисячу п'ятсот літ,
як ведемо многі війни ібитви,
і таки живі завдяки жертовності
юнацькій і дівочій.