Молили Велеса,
Отця нашого,
хай потягне в небі
Коня Суражного,
і хай прийде до нас
сурі вішати,
золоті Кола вертячи.
Бо то Сонце наше,
як святе для домівок наших,
І перед ним блідне
лик вогнищ домашніх.
Цьому Богу-Вогнику Симарглу
речемо показатися
і стати на небі, і світла.
Наречемо його ім"ям Огнебога
й йдемо трудитися,
як і всяк день,
молитву сотворивши ,
поївши,їдемо
до полів наших трудитися,
як Боги веліли
кожному чоловікові,
що повинен трудитися
на хліб свій.
Дажбожі внуки ми-
улюбленці Богів,
і Боги свої десниці
тримають на ралах наших.
Заспіваймо Славу Суражію,
і так мислимо до вечері,
і п'ятикратно славимо
Богів щодня.
Пиймо Сурицю
на знак благості
і єдності з Богами,
які живуть у Сварзі,
і з нами п'ють за щастя наше.
Заспіваймо Славу Суражію,
і той Кінь золотий Суражий
поскаче з нами в Небеса.
Додому йдемо натрудившись.
Там вогонь сотворимо
і їмо покорм наш.
Речемо, яка то є
ласка Божеська до нас,
і відійдемо ко сну.
А день прийде –
і тьмі не поживно.
Тож дамо десятину
Отцям нашим,
а соту – на Велеса.
І так пребудемо славні,
яко же славимо Богів наших
і молимося про тіла,
омиті водою чистою.